четверг, 1 декабря 2011 г.

Масиви

 Знайти середнє арифметичне n чисел

uses crt;
var k,s:real;
    n,i:integer;
begin
 clrscr;
 writeln('Vvedite kst  chisel');
 readln(n);
  for i:=1 to n do
   begin
    writeln('Vvedit ',i,' chislo');
    readln(k);
    s:=s+k;
   end;
  writeln('Seredye arufmetushne=',s/n:5:2);
 readkey;
end.


Ну і розвязуємо дану задачу використовуючи масиви. Пам'ятаємо, що :

  Сумування для масива

s=0;
for i:=1 to n do s:=s+a[i];






среда, 30 ноября 2011 г.

Масиви

1) Читаємо що таке масив

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%B2_%28%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%29


Опис
Var a:array[1..100] of integer;
i, n:integer;//індекс, кількість елементів


Введення
readln(n);
for i:=1 to n do read(a[i]);

Виведення
for i:=1 to n do write(a[i],' ');


Сумування
s=0;
for i:=1 to n do s:=s+a[i];


Пошук
readln(k);
for i:=1 to n do if  a[i]=k then writeln(i);




Пример решения задачи с использованием массивов Паскаля

Задача: даны два n -мерных вектора. Найти сумму этих векторов.
Решение задачи:
  • Входными данными в этой задаче будут являться два одномерных массива. Размер этих массивов может быть произвольным, но определенным. Т.е. мы можем описать заведомо большой массив, а в программе определить, сколько элементов реально будет использоваться. Элементы этих массивов могут быть целочисленными. Тогда описание будет выглядеть следующим образом:
    var a , b : array [1..100] of integer ;
  • Выходными данными будут элементы результирующего массива, назовем его c . Тип результирующего массива также должен быть целочисленным.
  • Кроме трех массивов нам потребуется переменная – параметр цикла и индекс массива, назовем ее i , а также переменная n для определения количества элементов в каждом массиве.
Ход решения задачи:
  • определим количество элементов (размерность) массивов, введем значение n ;
  • введем массив a ;
  • введем массив b ;
  • в цикле, перебирая значения индекса i от 1 до n , вычислим последовательно значения элементов массива c по формуле:
    c [ i ]= a [ i ]+ b [ i ];
  • выведем на экран полученный массив.
Текст программы :
Пример программы суммирования векторов
Program summa;
Var
   a, b, c: array [1..100] of integer;
   I, n: byte;
Begin
   Write (‘введите размерность массивов:’);
   Readln(n);
   For i:=1 to n do
      Readln (a[i]); { ввод массива a}
   For i:=1 to n do
      Readln (b[i]); { ввод массива b}
   For i:=1 to n do
      C[i]:=a[i]+b[i]; { вычисление суммы массивов }
   For i:=1 to n do
      write (c[i],’ ‘); { вывод массива с }
end.


понедельник, 28 ноября 2011 г.

Комп'ютерні віруси

Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу.
Малообізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також інші види шкідливих програм — програми-шпигуни чи навіть спам.




Всі віруси можна поділити на групи :
  1. Завантажувальні віруси — Заражають завантажувальні сектори жорстких дисків (вінчестерів) і дискет.
  2. Файлові віруси — Заражають файли. Ця група в свою чергу поділяється на віруси, які заражають виконувальні файли (сом-, ехе-віруси); файли даних (макровіруси); віруси — супутники, які використовують імена інших програм; віруси сімейства dir, які використовують інформацію про файлову структуру. Причому два останніх типи зовсім не модифікують файли на диску.
  3. Завантажувально-файлові віруси — спроможні вражати, як код завантажувальних секторів, так і код файла. Віруси поділяються на резидентні та нерезидентні. Перші при отриманні керування, завантажуються в пам'ять і можуть діяти на відміну від нерезидентних не тільки під час роботи зараженого файла.
  4. Stealth-віруси — фальсифікують інформацію, читаючи з диску так, що активна програма отримує невірні дані. Вірус перехоплює вектор призупинення INT 13h і поставляє зчитувальній програмі іншу інформацію, яка показує, що на диску «все в нормі». Ця технологія використовується як в файлових, так і в завантажувальних вірусах.
  5. Ретровіруси — звичайні файлові віруси, котрі заражають антивірусні програми, знищують їх або роблять їх непрацездатними. Тому практично всі антивіруси, в першу чергу перевіряють свій розмір і контрольну суму файлів.
  6. Multipartition—віруси — можуть вражати одночасно exe, com, boot-сектор, mother boot record, FAT і директорії. Якщо вони до того ж володіють поліморфними властивостями і елементами невидимості, то стає зрозуміло, що такі віруси — одні з найнебезпечніших.
  7. Троянські програми (англ. Trojans) — проводять шкідливі дії замість оголошених легальних функцій або наряду з ними. Вони не спроможні на самовідтворення і передаються тільки при копіюванні користувачем.

Ознаки зараження вірусом

  1. Зменшення вільної пам'яті
  2. Уповільнення роботи комп'ютера
  3. Затримки при виконанні програм
  4. Незрозумілі зміни в файлах
  5. Зміна дати модифікації файлів без причини
  6. Незрозумілі помилки Write-protection
  7. Помилки при інсталяції і запуску Windows
  8. Відключення 32-розрядного допуску до диску
  9. Неспроможність зберігати документи Word в інші каталоги, крім Template
  10. Погана робота дисків
  11. Файли невідомого походження
Ранні ознаки зараження дуже тяжко виявити, але коли вірус переходить в активну фазу, тоді легко помітити такі зміни:
  1. Зникнення файлів
  2. Форматування HDD
  3. Неспроможність завантажити комп'ютер
  4. Неспроможність завантажити файли
  5. Незрозумілі системні повідомлення, звукові ефекти і т. д.
Здебільшого, все це в минулому. Зараз основні ознаки — самовільне відкривання браузером деяких сайтів (рекламного характеру), підозріло підвищений інтернет-трафік та повідомлення від друзів, що ваші листи електронної пошти до них містили вірус.


Для одних віруси є бізнесом. Причому не тільки для їхніх авторів, але і для тих, хто з цими вірусами бореться. Бо процвітання компаній, які випускають антивірусні програми не є несподіванкою ні для кого. Для інших — це хоббі. Хоббі — збирання вірусних колекцій і хоббі — написання вірусів. Ще інші — створюють віруси для прояву власної зухвалості і незалежності, у деяких колах подібна діяльність просто необхідна для підняття свого престижу. Є й такі, для кого віруси це витвір мистецтва; зустрічаються ж лікарі за покликанням, це значить, може бути і комп'ютерний лікар за покликанням. Для деяких віруси служать приводом пофілософствувати, на теми створення і розвитку комп'ютерного життя. Для інших віруси — це також стаття кримінального кодексу. Але для більшості користувачів комп'ютерів віруси — це щоденна головна біль і турбота, причина збоїв в роботі комп'ютера і ворог номер один.

воскресенье, 27 ноября 2011 г.

Поняття комп’ютерної мережі.


Поняття комп’ютерної мережі.

 Перші  комп’ютери були  розроблені майже одночасно в 40 роках минулого століття у СССР і  США. Саме у ці роки вчені проводили розробку перших атомних проектів. І для розрахунку складних математичних і фізичних формул необхідно була  найпотужніша техніка – комп’ютери. Розміри перших компютерів займали приблизно територію великої кімнати і були побудовані на основі  лампових приладів. Однак з розвитком науково-технічної революції  стрімко  розвивалися  фізичні математичні науки, і це послужико надшвидкому розвитку комп’ютерної техніки. У кінці 80 роках минулого століття Радянська промисловість випускала ком’ютери типу Іскра,  Пошук” “Корвет. В цей час розпочинається виробницво комп’ютерів на основі мікросхем (транзисторів, резисторів). Поряд з цим відповідними фахівцями розробляються  операційні системи, програмні продукти. Постановка великих завдань, а саме розробка надмістких програмних  продуктів потребувало велику кількість талановитих програмістів. У свою чергу вони потребували між собою обміну інформації. Обмінюватися між собою інформацією користувачі ПК могли за допомогою носіїв інформації, наприклад дискет, однак розміри цих носіїв інформації як правило були обмежені, тому комп’ютери стали об’єднувати у комп’ютерну мережу, яка дозволяла надавати ресурси у спільне користування та обмінюватися між собою інформацією незалежно від місця розташування  цих комп’ютерів.
Найпростіша мережа складається як мінімум з двох комп’ютерів, які поєднані кабелем.
 Основне призначення комп’ютерної мережі- забезпечення зручного та надійного доступу користувачів до розподілених по території спільних ресурсів та організація їх спільного  використання.
Отже комп’ютерна мережа- це група з’єднаних комп’ютерних та інших пристроїв, яка базується на принципі надання ресурсів у спільне користування .
2) Типи мереж.
Комп’ютерні мережі можна умовно поділити на  локальні, регіональні та глобальні.

Мережі часто розподіляють на три основних типи залеж­но від розміру географічної території, яку вони охоплюють. Невелика площа, як правило, пов'язується з терміном «ло­кальна обчислювальна мережа» - ЛОМ. Великі площі пов'язують з термінами «регіональна обчислювальна мережа» та «глобальна обчислювальна мережа» - ГОМ.
а) Локальні мережі. Якщо мережа прив'язана до одного місця (як правило, однієї установи чи комплексу різноманітних установ), то вона називається локальною обчислювальною мережею ~ ЛОМ. ЛОМ пов'язує комп'ютерні системи і периферійні пристрої (накопичувачі на жорстких магнітних дисках, принтери тощо) під управлінням мережевої операційної системи та прикладного про­грамного забезпечення в групи, які розподіляють дані і пе­риферійні пристрої на відстані від 1-2 км.
Метою створення ЛОМ є можливість сумісного викорис­тання комп'ютерних ресурсів - файлів, дисків та інших при­строїв.
Комп'ютерні мережі призначені для передачі інформації, тому важливою характеристикою є якість та швидкість пе­редачі даних. Швидкість вимірюється в бодах або в бітах за секунду (1 біт/с = 1 бод). Кратні одиниці - кілобод, мегабод, гігабод тощо.
Крім того, серед основних характеристик мереж важли­вими є:
-   надійність;
-   продуктивність;
-   вартість;
-   операційні можливості.
Характерною рисою ЛОМ є велика швидкість передачі даних, низький рівень помилок та використання дешевого середовища передачі даних.
Однорангові мережі не мають виділеного  сервера, який би відповідав за адміністрування всієї мережі, не мають ієрархії серед комп'ютерів, тобто користувачі самі визначають, які ресурси на власному комп'ютері зробити загальнодоступними. Багаторангові мережі   працюють на основі виділеного сервера, який дозволяє адмініструвати комп’ютери, які підключені до локальної мережі.
б) Регіональні обчислювальні мережі.  Регіональна обчислювальна мережа – новий тип мережі, який має багато спільного з локальними, але за багатьма параметрами більш складний та комплексний. ЛОМ можуть входити до складу регіональних. Наприклад, в додаток до підтримки обміну даними дозволяють голосовий та обмін відео- й аудіоінформацією.
Регіональні мережі розроблені для підтримки великих відстаней. Можуть бути використані для зв'язку декількох локальних мереж в інтегровані мережеві системи. Вони по­єднують у собі найкращі характеристики локальної мережі (низький рівень помилок, велика швидкість передачі даних) з великою географічною поширеністю. Регіональні мережі використовують технології глобальних мереж для об'єднан­ня локальних мереж у конкретному географічному регіоні, наприклад у місті.
в) Глобальна мережа поширюється на країни. Комунікації здійснюються в основному засобами телефонних мереж. Гло­бальна мережа створюється шляхом з'єднання локальних мереж і регіональних мереж. Досить часто поєднуються різні технології. В порівнянні з локальною та регіональною мере­жами глобальні мережі мають меншу швидкість передачі даних та більший рівень помилок.
При з'єднанні двох та більше мереж між собою виникає міжмережеве об'єднання та утворюється глобальна комп'ю­терна мережа, яка може охоплювати місто, область, країну, континент та всю земну кулю, а може охоплювати географі­чно всю країну, але не всіх її громадян. Наприклад, Міністер­ство освіти може мати свою мережу, Міністерство торгівлі - свою. Географічно ці мережі поширені на всю країну, але не перетинаються.
Через  настільний комп'ютер глобальна мережа може надати інформацію в будь-яку точку світу. Глобальні мережі звичайно не створюються з нуля, бо таке рішення неефек­тивне по затратах. Замість цього глобальні мережі надають сполучення існуючих локальних обчислювальних мереж, міських мереж тощо, створюючи мережі неймовірної склад­ності з різноманітними середовищами передачі даних, різноманітними протоколами, що використовуються, різними при­кладними програмами.
Глобальні мережі повинні об'єднати велику кількість тех­нологій, наведених сьогоднішніми мережами в погоджене оточення користувача. Причому об'єднати мережі різного роду набагато складніше.
Прикладом глобальної мережі є мережа Інтерет.
Internet - найбільша глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7-10%. Internet утворює немовби ядро, яке забезпечує, взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Якщо раніше вона використовувалася виключно як середовище для передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів. Таким чином, Internet можна розглядати як деякий глобальний інформаційний простір.
Мережа Internet, що служила спочатку дослідницьким і навчальним групам, стає все популярнішою в ділових колах. Компанії спокушують дешевий глобальний зв'язок і його швидкість, зручність для проведення сумісних робіт, доступні програми, унікальна база даних цієї мережі. Вони розглядають глобальну комп'ютерну мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж. Уже кілька років розвиваються і встигли широко ввійти в практику в розвинених країнах технології Intranet, що є інформаційними технологіями "великої" мережі в корпоративних мережах і навіть у дуже невеликих мережах ПК підприємств малого бізнесу. При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за лінії зв'язку або телефон) користувачі можуть дістати доступ до комерційних і некомерційних інформаційних служб США, Канади, Австралії, європейських країн, а тепер уже України та Росії. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра. В Internet можна знайти рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити (часто безкоштовно!) свою рекламу. Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку. Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філіали по всьому світу, транснаціональних корпорацій і структур управління. Як правило, використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку коштує набагато дешевше від прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий канал або телефон.
3. Структура мереж.
Топологія мереж описує фізичне розташування мереже­вого середовища передачі та приєднаних пристроїв. Топології описують компонування мережі та дають можливість по­рівнювати різні мережі.
Вибір конкретної топології впливає на склад мережевого обладнання, можливості розширення мережі та надійність, а також методи управління мережею.
Існує велика кількість варіантів мережевих топологій. Визначимо найбільш популярні з них.
Всі можливі варіанти з'єднань зводяться до комбінації класичних варіантів:

а) Сітка. Мережа, побудована за топологією сітки, має без­посередні зв'язки між усіма вузлами в мережі. Аналогічно й інші. У випадку топології «сітка» необхідний інтерфейс для кожного пристрою в мережі. Ви­користовується принцип з'єднання «кожного з кожним».
Недоліком буде те, що значна частина зв'язків більш часу простоюватиме. Крім того, якщо врахувати загальну довжи­ну з'єднань при даній топології, то можна зазначити, що вартість її значно підвищується.

Перевагою даної топології є гарантія мінімальної затрим­ки при передачі, тому що буде велика кількість шляхів до кінцевого пункту. У випадку зайнятості або виходу з ладу одного з каналів є додаткові можливі варіанти для передачі даних між абонентами мережі.
Але частіше недоліки перебільшують переваги, тому ця топологія використовується дуже рідко. Часткові випадки використання даної топології можна пов'язувати з викорис­танням її на стратегічних об'єктах, де питання надійності зв'язку ставиться на перше місце. Частіше така топологія спрощується до 1-2 резервних каналів зв'язку.
б) Зірка (star). Дана топологія наслідувалася з великих ЕОМ, де головна машина отримує та обробляє всі дані з периферій­них пристроїв.Цей принцип застосовується у системах пере­дачі даних (електронна пошта мережі RelCom), де вся інфор­мація між абонентами мережі обов'язково проходить через центральний вузол мережі.
У зіркоподібних топологіях мереж кожне робоче місце абонента мережі з'єднане з центральною точкою шляхом прямих сполучень між двома вузлами.
Ці центральні точки інколи називають мультиплексора­ми, багатопортовими повторювачами, концентраторами або репітерами. Інформація, що посилається з робочого місця абонента мережі в зірці, завжди передусім проходить через мультиплексор, звідки вона може бути спрямована по одній або більше гілках.
Пропускна здатність мережі визначається потужністю вузлів. Колізій (зіткнень) даних не виникає. При даному з’єднанні мережа дуже стійка до пошкоджень. При виході з ладу одного робочого місця, мережа продовжує працювати, відключається тільки один комп’ютер. Прикладом мережі з зіркоподібною топологєю може служити телефонна мережа.

в) Послідовні з’єднання.
Різновидами послідовних з’єднань є такі з’єднання: просте, кільце, шина. 
         
1) Просте з’єднання. При простому з’єднанні інформація передається послідовно з одного комп’ютера до другого та в зворотному порядку. Суттєвий недолік даної топології  полягає в  тому, що при виході хоча б одного комп’ютера вся мережа перестає функціонувати. Тому така  топологія майже не використовується.

2) Кільце (ring). Кільцева топологія це замкнутий цикл вузлів, що з’єднанні.
Прокладка кабелів від однієї робочої станції може бути дуже дорогою і складною, якщо географічне розташування робочих станцій далеке від форми кільця.
Повідомлення циркулюють регулярно по колу. Робочі станції посилають на кінцеву адресу інформацію, поперед­ньо отримавши з кільця запит. Пересилка повідомлень дуже ефективна, тому що більшість повідомлень можна відправ­ляти одне за одним або зробити запит по колу на всі станції.
До недоліків слід віднести:
-    час передачі, який збільшується прямо пропорційно кількості клієнтів;
-    участь кожної робочої станції у передачі інформації, у випадку виходу з ладу хоча б однієї паралізується вся мережа;
-    необхідність вимкнення всієї мережі при підключенні нових робочих станцій;
-    можливість перехвату інформації за рахунок того, що дані проходять через кожну робочу станцію.
Обмежень на довжину мережі не існує. Кільцеві топології достатньо поширені. Вони мають одні з найкращих швидкісних характеристик.
3) Шинна топологія має лінійне середовище передачі даних, в якому всі вузли приєднані до шини шляхом віднос­но коротких з'єднань.
Довжина кабелю між робочими станціями не повинна бути меншою, ніж 0,5 м. Максимальна довжина сегмента - 186 м.
Обмін інформацією при такому з'єднанні проводиться між довільними комп'ютерами мережі. При пошкодженні зв'яз­ку одного комп'ютера з шиною мережа продовжує працюва­ти, при пошкодженні шини виходить з ладу. Шину іноді на­зивають магістраллю або сегментом.
При шинній топології необхідно передбачити абсорбцію (поглинання) сигналу, інакше він буде відбиватися від кінців кабелю, викликаючи відлуння.
Для запобігання відбиття сигналу шина термінується з обох кінців приладами, які поглинають сигнал. Такі прила­ди називають термінаторами (поглинаючими резисторами). Інформація передається конкретній робочій станції по мережевому кабелю в обох напрямках. Приймає її тільки та робоча станція, якій вона адресована. В цей час всі інші станції чекають звільнення каналу зв'язку. Чим більше станцій, підключених до мережі, тим менша пропускна здатність мережі. На роботу мережі впливають й інші фак­тори: апаратне забезпечення, кількість повідомлень, що пе­редаються, програми, які функціонують у мережі, відстань між робочими станціями, характеристики кабелю.
Переваги. Шинна топологія використовує мінімальну кількість кабелю, оскільки середовище може бути оптималь­ним чином підведене до кожного мережевого вузла, робочі станції можуть бути включені або виключені, не вимагаєть­ся відключення всієї мережі при підключенні нових робочих станцій.
Недоліки. При обриві кабелю виходить з ладу вся мережа від місця обриву. На відміну від зірки, шина не має цент­ральної точки розподілу, тому, як правило, її важко обслу­говувати.

понедельник, 14 ноября 2011 г.

Налагодження Windows. Інсталяція програми. Настроювання систем

1) Панель управління.

Настроювання OS Windows проводиться за допомогою панель керування.
Панель управления - один з командних центрів Windows 98, вона містить вікна, в яких встановлюються параметри Windows 98. Наприклад, за допомогою вікна Дата/время змінюється дата і час на системних годинниках комп'ютера. Папка Панель управления служить для настройки операційної системи Windows 98, зміни конфігурації обладення та програмного забезпечення. За допомогою даної папки можна провести налагодження параметрів операційної системи, встановити та знищити програми та багато іншого.
Для виклику Панелі управління необхідно:
• клацнути кнопку Пуск;
• вибрати пункт Настройка;
• вибрати пункт Панель управления.
Існує і інший спосіб запуску Панель управления. На робочому столі клацніть два рази значок Мой комп’ютер, після чого на екрані з’явиться вікно Мой комп’ютер, у якому вибираємо папку Панель управления. Папка Панель управления служить для настройки параметрів операційної системи Windows 98. За допомогою неї можна проводити зміни конфігурації обладнання та програмного забезпечення, встановленого на комп'ютерній системі, а також для настройки графічного інтерфейса Windows 98.
За допомогою системної папки Панель управления можна проводити процес встановлення, знищення нових програм, устаткування (модеми, сканери, принтери...), настроювання різних пристроїв (мишка, екран, принтер..), мови, системної дати та часу....

2) Інсталяція програм.

При роботі з програмами необхідно їх правильно встановлювати та знищувати, оскільки даний процес дуже впливає на працездатність даної операційної системи. Процес встановлення програм та програмного забезпечення називається інсталяцією. Зворотній процес- процес знищення програм та програмного забезпечення називається деінсталяцією. Дані процеси проводяться за допомогою відповідних інсталяційних програм, які копіюють певну програму на диск, прописують настройки цієї програми в реєстрі, налаштовують дану програму для роботу. Необхідно, щоб була включена адміністратором комп’ютера відповідна служба OS Windows, яка може запускати інсталяційні програми. Інсталяцію (деінсталяцію) програм проводять використовуючи системну папку Панель управления.

3) Настроювання системи; Практична робота.

а) Зміна кольорової схеми
Windows 98 дозволяє змінювати гамму кольорів для оформленню робочого столу, вікон, меню, рядків заголовків і таке інше. Щоб зміннії кольорову схему Windows 98, необхідно виконати наступні дії.
1. У вікні Панель управлення двічі натисніть на піктограмі Екран. Відкриється діалогове вікно Свойства: Екран.
2. Виберіть вкладнику Оформление.
3. Відкрийте випадаючий список Схема і виберіть кольорову схему області попереднього перегляду у верхній частині діалогового вікна відображається приблизний вигляд вікна і робочого столу у новій кольоровій гамі.
4. Спробуйте різні кольорові схеми, доки не підберете потрібну. Після того, як знайдете схему, яка вас задовільняє, натисніть на кнопці ОК. Якщо будуть вноситись зміни в опції інших вкладинок діалогового вікна Свойства:Экран, то для підтвердження вибору опцій вкладники Оформление, натисніть на кнопці Применить, і після цього можете переходити до інших вкладинок.
б) Зміна фонових візерунків та малюнків робочого столу
В діалоговому вікні властивість екрану доступні малюнки, узори і кольори для відображення їх на робочому столі. В якості фону робочогостолу можна використовувати малюнки, узори і навіть відскановані фотографії.
Практичне завдання.
1. Нажміть кнопку Пуск, перейдіть в меню настройка і виберіть Панель управления. Відкриється вікно панель управления.
2. Два рази натисніть на значок Экран. Відкриється діалогове вікно Свойства: Экран. Для того щоб встановити фон, виберіть малюнок або натисніть кнопку Обзор. Для вибору екранної заставки, зміни кольорів робочого столу і вікон, зміни розширення екрану, використовувайте інші вкладки цього діалового вікна.
в) Зміна дати і часу
За допомогою Панель управления можна перевірити поточну дату і час. Для цього виконайте наступні дії:
1. Виберіть за допомогою кнопки Пуск головного меню – меню Настройка-Панель управления.
2. Натисніть двічі по піктограм Дата/время, після чого відкриється діалогове вікно Свойства:Дата/время.
3. У розділі Дата встановіть у полі лічильника поточний рік, а із випадаючого списку виберіть поточний місяць, потім клацніть на поточному дні у календарі.
4. Для зміни часу виділіть з допомогою миші у полі лічильника години, хвилини чи секунди, а потім введіть потрібне значення або скористайтеся стрілками лічильника для зміни показів годинника.
5. Для автоматичного переходу годинника на весняний і осінній час, виберіть вкладнику Часовой пояс і встановіть опцію Учесть переход на летнее время.
6. Для підтвердження внесених змін натисніть на кнопці ОК..
г) Створення системної дискети
Під час роботи з комп’ютером можливі певні збої операційної системи. Тому для її подальшого вдалого завантаження необхідно створити системну дискету, за допомогою якої можна завантажити комп’ютер в режимі MS-DOS.
1. За допомогою кнопки Пуск головного меню виберіть Настройка-Панель управлений. 2. У діалоговому вікні виберіть піктограму Установка и удаление програм.
3. Вставте чисту дискету в дисковод..
3. Перейдіть до закладки Загрузочный диск і натисніть кнопку Создать диск. Буде створено системну (загрузочну) дискету.

вторник, 8 ноября 2011 г.

Підпрограми - процедури.


1)      Підпрограми - процедури.
У мові Паскаль розрізняють два види підпрограм: Підпрограми-процедури і підпрограми-функції.
Концепція структурного програмування поллягає в тому, що будь-яку складну чи громіздку задачу потрібно звести до послідовності простіших підзадач, записати підпрограми для їхнього розв’язування і створити головну програму, яка має складатися з викликів  цих процедур. Різновидом підпрограми  є процедура, де розв’язується допоміжна задача.
Procedure <Назва процедури>;
<Розділи описів і оголошень процедури>
{Оголошенні тут змінні називаються локальними}
begin
<Розділ команд процедур>
end;
Назву процедурі дає користувач. Процедур може бути декілька. Їх записують у розділі описів головної програми:

Program <Назва головної програми>;
<Розділ описів і оголошень>;
{Оголошені тут змінні називаються глобальними }
<Процедура 1>;
<Процедура 2>;
.............
begin
< Розділ команд, який містить
виклик процедури 1;
виклик процедури 2;>
.....
end.
Розділ команд головної програми складається в основному з викликів процедур. Виклик процедури – це команда, яка збігається з назвою процедури.
2) Демонстраційний приклад.

Дано сторони a, b прямокутника. Обчислити його  периметр і площу, використавши для цього процедуру.

Program M1;
var a, b,  p, s :real;
procedure Rect;
begin
p:=2*(a+b);
s:=a*b
end;
begin
write(‘Ведіть a і b’);
readln(a,b);
Rect;
writeln(p:6:2, s:6:2);
end.

3) Розв’язування задач.
Розв’язати самостійно задачі, використвши при  цьому підпрограми-процедури.
а) Обчислити кількість теплоти, яка необхідна для нагрівання води від температури 28 до 100 С.
б) Перевірити чи трикутник зі сторонами a, b, c є рівнобедреним?